Цієї зими мешканці деяких багатоповерхівок Чернігова зіштовхнулися з ситуацією, коли котельні працюють, тепло до будинку подається, але батареї у квартирах залишаються холодними. Причина — залежність сучасних інженерних систем від електроенергії. Втім, в одному з ОСББ до сценарію блекаутів готувалися заздалегідь.

Співвласники будинку ухвалили рішення про комплексну термомодернізацію ще у 2021 році і попри повномасштабне вторгнення не зупинили реалізацію проєкту.

Голова ОСББ Юліан Комков розповідає, що модернізація тривала чотири роки і охопила практично всі ключові системи будинку.

«Сейчас наприкінці 25-го року ми закінчили термомодернізацію по програмі Енергодім. Чотири роки пройшло від початку подачі заявки. Ми повністю завершили, крім утеплення, всі роботи по модернізації. Тобто це було у нас заміна теплоізоляції, гарячого водопостачання, системи опалення повністю, теплоізоляція горища, заміна вікон, балконів в квартирах, заміна приладів опалення, терморегулятори та лічильники-розподілювачі в квартирах. Також було домодернізовано систему балансування стояків опалення… До них доєдналися електроприлади і електронна система».

Коли почалися масові відключення світла, співвласники вирішили підключити критично важливе обладнання до альтернативного живлення.

«Як тільки почались перебої з електропостачанням, ми заживили наш генератор до критичних наших систем. Це і індивідуальний тепловий пункт, систему електронного балансування ми заживили — це розділ опалення — і забезпечили інтернетом будинок».

Результати такої підготовки вже відчутні у платіжках. Порівняно з аналогічним сусіднім будинком витрати на опалення тут суттєво нижчі.

«Від цього року після завершення модернізації ми почали спостерігати, що по відношенню з нашим сусіднім будинком аналогічним у нас опалення на 100 тисяч гривень менше. Листопад-грудень у нас було 32–33% опалення менше, ніж у сусідів, в морозний січень — 20% менше… Коли у квартирах будуть задіяні повністю лічильники, я думаю, що мешканці почнуть уже прижимати опалення у себе, ставити менше. Проєктне рішення передбачає економність до 50%».

Водночас для більшості будинків Чернігова такий досвід поки що залишається радше винятком. Фахівці теплогенеруючих підприємств пояснюють: під час відключень електроенергії значна частина індивідуальних теплопунктів фактично припиняє роботу.

Заступник головного інженера АТ «ОТКЕ» в м.Чернігів Олександр Трофимішин наголошує:

«При відсутності електроенергії зупиняється робота насосів і автоматики. І теплопостачання в такі житлові будинки припиняється, навіть при тому, що котельня працює і дає тепло. Тому для мешканців будинків першою найголовнішою задачею є те, щоб обладнати індивідуальні теплові пункти аварійним джерелом живлення. Це може бути або генератор, або акумуляторні інверторні системи».

Теплопостачальники також нагадують про межу своєї відповідальності.

Майстер дільниці КП «ТКЕ» ЧМР Олександр Пірожок пояснює:

«Комунальне підприємство здійснює постачання теплової енергії лише до вузла вводу в житловий будинок. За стан опалення в житловому будинку відповідає ОСББ. Це недостатня температура в батареях, завоздушення стояків, загальний технічний стан системи опалення будинку, циркуляція теплоносія всередині будинку. Якщо виникають проблеми з опаленням, дії мешканців — по-перше звернутися до голови ОСББ».

У разі відсутності резервного живлення систему доводиться переводити в ручний режим.

«В разі відсутності інвертору або генератору голова ОСББ або особи, які відповідають за утримання ІТП, мають в ручному режимі відкриттям засувок забезпечити циркуляцію теплоносія всередині будівлі».

Тепловики підсумовують: індивідуальний тепловий пункт є спільною власністю співвласників будинку, а отже саме вони мають дбати про його технічний стан, енергоефективність та автономність.

Голова ОСББ переконаний: результат дає лише комплексний підхід і активність самих мешканців.

«Економія від кожного енергозаходу є. В комплексі всі реалізовані енергозаходи дають максимальний ефект. Скажемо, не чекати когось, хто вам зробить краще. Від всіх співвласників залежить покращення самого ж життя».

Отже, стабільне тепло під час блекаутів — це не лише безперервна робота котелень, а передусім підготовка самого будинку. І саме від рішень мешканців залежить, чи будуть їхні батареї гріти у холодний період року.

Лютий 2026 року приніс Чернігову екстремальні морози та чергові аварійні відключення електроенергії. Саме в цей складний період місто отримало надважливу допомогу — 26 генераторів різної потужності. Обладнання передали в межах міжнародної ініціативи солідарності «Тепло для України».

Акцію 23 січня запустили Посольство України в Словацькій Республіці, фандрейзингова платформа Donio та десять провідних неурядових організацій Словаччини. Проєкт перевершив очікування: замість запланованих 500 тисяч євро станом на 2 лютого словацькі громадяни задонатили вже понад 900 тисяч.

Опіку над Черніговом у межах ініціативи взяла на себе організація ADRA, яка закупила та доставила до міста 26 генераторів на суму близько 130 тисяч євро. Ще дві потужні зарядні станції для міста забезпечила організація «Серцем з Україною».

Директор ADRA-Словаччина Станіслав Бєлік зазначає, що допомога стала можливою завдяки небайдужості звичайних громадян:

«Ми сьогодні у Чернігові, тому що на Словаччині багато добрих людей. Вони зібрали гроші, ми купили генератори і привезли їх сюди, щоб допомогти вам з теплом. Люди бачили, яка у вас ситуація — морози, дуже холодно, проблеми з енергетикою. Тому вони домовилися допомагати».

Генератори мають потужність від 3 до 50 кВт. Найближчим часом їх розподілять між об’єктами критичної інфраструктури, закладами освіти й медицини, а також службами, які забезпечують допомогу чернігівцям під час блекаутів.

За словами начальниці відділу міжнародних відносин та інвестицій Чернігівської міської ради Наталії Хольченкової, ця підтримка є вкрай своєчасною:

«Місто Чернігів сьогодні отримує 26 генераторів від Словаччини. Ця допомога особливо важлива в умовах постійних блекаутів і дуже морозної погоди. Дуже приємно, ми щиро вдячні словацькому народу за таку швидку та оперативну допомогу. Буквально за один тиждень вона була зібрана і доставлена до міста».

У ADRA наголошують, що під час розподілу обладнання керувалися реальними потребами громади:

«Ми вважаємо, що найбільш потрібні ці генератори для критичної інфраструктури — шкіл, дитячих садків, організацій водопостачання та лікарень. Ми отримали від вас лист і бачимо, де допомога найбільш необхідна, тому так разом і працюємо», — зазначив Станіслав Бєлік.

Під час візиту до Чернігова словацька делегація також зустрілася з представниками міської ради, де обговорили поточну ситуацію в місті та першочергові потреби громади в умовах аварійних відключень електроенергії.

Чернігів став одним із перших міст, що отримало допомогу в межах ініціативи «Тепло для України». Найближчим часом словацькі партнери планують доставити обладнання також до Сум, Запоріжжя та Дніпра.

У дев’ятиповерхівці на вулиці Володимира Коваленка триває поточний ремонт. У четвертому під’їзді — запах свіжої фарби, оновлені стіни, відремонтовані вікна й двері. Роботи виконують працівники КП «ЖЕК-10», яке обслуговує сотні багатоквартирних будинків міста.

На підприємстві визнають: нині більшість робіт тримається на досвідчених фахівцях, яких катастрофічно не вистачає. Зокрема, лише двоє теслярів обслуговують близько 250 будинків.

Микола Опанасенко, тесляр КП «ЖЕК-10»:
«У нас взагалі два чоловіки тесляри, а домів будинків 250 і роботи дуже багато. На роботу до нас люди не хочуть іти, тому що процедуру воєнкомата потрібно проходити. Молодь не йде. Так, робота не зупиняється, тому що людям холодно, потрібно, щоб було все закрито, щоб не було протягів ніяких, не зважаючи на зиму, на дощ, на сніг, на на все інше. Якщо не вікна, то двері. Майже у багатьох будинках».

Після роботи теслярів до ремонту беруться маляри. Пані Тетяна працює у «ЖЕК-10» уже 17 років і зізнається: навіть не думала, що залишиться тут так надовго.

Тетяна Лисенко, маляр-штукатур КП «ЖЕК-10»:
«…і не думала, що так довго продержусь в жеку, і дасть Бог доробити до пенсії. Сподобалось. Ну, людям допомагати, люди радуються і мені радосно на серці. Робить добрі діла і із нового із старого нове в щось і мені подобається і все во благо людей».

Проблема кадрів у комунальній сфері нині надгостра. У «ЖЕК-10» бракує не лише малярів і теслярів, а й мулярів, покрівельників та двірників.

Євген Гулий, головний інженер КП «ЖЕК-10»:
«Проблемна у нас ситуація з мулярами. У нас їх жодного зараз немає. Було три. На жаль, на дану хвилину нікого немає. Шукаємо людей. По двірникам дуже складна ситуація — не вистачає. Покривальники — всього два. Таких обсягів робіт не встигаємо. На ізнос працюємо. Плотників у нас також не вистачає. Була бригада — чотири людини, зараз дві».

Попри нестачу рук, роботи не зупиняються. У пріоритеті — ремонти дахів та внутрішньобудинкових мереж, далі — під’їзди. Кошти на виконання робіт закладені в тариф квартплати, тож фінансова дисципліна мешканців напряму впливає на можливість виконувати ремонти.

Важливою складовою залишається діалог із людьми. У цьому будинку мешканці попросили змінити традиційний салатовий колір стін на світло-сірий — рішення ухвалили спільно.

Тетяна Лисенко, маляр-штукатур КП «ЖЕК-10»:
«Люди захотіли сіренький — будемо сірий колір. Вроді кажуть, не так вимазується і вроді более сейчас. Тобто з людьми спілкувалися, да? Так, да, да, да, да, да. Як люди ми, да, да, ідемо на уступки».

Ефективніше вирішувати питання допомагає наявність старшого будинку або ініціативної групи мешканців. Саме таку модель співпраці підтримують і самі жителі.

Станіслав Романов, мешканець будинку по вул. В. Коваленка:
«Якщо є проблематика, ми звертаємося в письмовому порядку. Якщо десь там щось затягнулося — не з приводу того, що вони не можуть, а з приводу того, що ЖЕК сам не може зробити все супер швидко, супер вчасно, враховуючи, що в нас іде війна, мобілізація, немає фахівців. Комунікуємо безпосередньо з керівником ЖЕКу. Якщо є якісь питання — завжди є відповідь позитивна і завжди є результат цієї роботи».

У другому під’їзді цього ж будинку ремонтні роботи виконувалися раніше. Це приклад, коли мешканці вирішили підвищити рівень комфорту за власний кошт, але за участі обслуговуючої компанії.

Станіслав, мешканець будинку по вул. В. Коваленка:
«Під час косметичного ремонту, коли ЖЕК почав цей ремонт, одразу було обговорено питання, щоб поставити двері нормальні і поставити ящики. Вони свої зобов’язання зробили, свої обіцянки вони виконали. Вікна нам теж поміняв ЖЕК. Плитку — це вже ми самі своїми силами… В кінцевому результаті вийшло доволі симпатично і комфортно».

Мешканці кажуть: під’їзд — це спільна власність. Там, де люди вкладають власні ресурси в комфорт, вони більше дбають про його збереження і планують подальші покращення.

У КП «ЖЕК-10» наголошують: підприємство відкрите до нових працівників. Попри всі труднощі воєнного часу, комунальники продовжують працювати, щоб у будинках чернігівців було тепло, безпечно і по-людськи комфортно.

Молодь дедалі частіше питає: як зробити свій голос почутим і реально впливати на рішення влади?
У цьому подкасті ми говоримо з експертами про практичні інструменти участі, реальні приклади молодіжних ініціатив і те, як громади можуть стати суб’єктами рішень, а не просто спостерігачами.

Гості:
Наталія Корень — Бахмацький молодіжний центр
Ольга Панченко — молодіжно-волонтерський центр LIFT, Городня
Олександр Підгорний — ГО «Центр Доброчин»

Для кого: для молоді, активістів і всіх, хто хоче, щоб демократія працювала на практиці, а голос громад був почутим.

Відеосюжет виготовлено громадською організацією “Центр Доброчин” в межах проєкту «Краща спроможність Центру Доброчин бути “сильним голосом”, захисником і ресурсом для відкритого демократичного суспільства», що є частиною проєкту «Імпульс».
Проєкт “Імпульс” реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів Аушвіц-Біркенау — найбільшого нацистського табору смерті.

За даними міжнародних та українських історичних досліджень, під час геноциду, відомого як Голокост, нацисти та їхні союзники й колабораціоністи вбили шість мільйонів євреїв. Окрім цього, впродовж 1933–1945 років жертвами нацистського режиму стали мільйони людей неєврейського походження.

Для України ця трагедія має особливий вимір: близько півтора мільйона євреїв, убитих під час Голокосту, були з території сучасної України. Під час Другої світової війни нацистська політика знищення охопила мільйони людей, яких режим вважав «небажаними» або «неповноцінними».

Масові розстріли, депортації та табори смерті стали інструментами системного геноциду.
Одним із найтрагічніших місць пам’яті в Україні став Бабин Яр. У 1941–1943 роках тут було вбито понад сто тисяч людей — мирних жителів різних національностей, військовополонених, підпільників.

Голокост залишив кривавий слід і на Чернігівщині. За підрахунками істориків, у регіоні було вбито від чотирьох до шести тисяч євреїв. Найбільш масовий розстріл в області стався в урочищі Березовий рів, де поховано понад вісімсот осіб.

Упродовж десятиліть радянська влада замовчувала ці злочини, стираючи правду про Голокост із публічного простору. Та пам’ять про нього збереглася — як незагойна рана історії.

У 2005 році Генеральна Асамблея ООН запровадила Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, наголосивши: ця трагедія має слугувати пересторогою всьому людству. Проте події сучасності доводять — самої пам’яті недостатньо.

Під час повномасштабної війни Росії проти України об’єктами атак стали й місця пам’яті Голокосту. У березні 2022 року російська ракета влучила поблизу Бабиного Яру. У Харкові обстрілами було пошкоджено меморіал у Дробицькому Яру.

Жертвами сучасної агресії стали й ті, хто пережив нацистські переслідування. Люди, які врятувалися від Голокосту, загинули вже у ХХІ столітті — під час війни в Україні.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — це нагадування про відповідальність за збереження правди,
про необхідність осмислення минулого і про неприпустимість повторення злочинів геноциду в майбутньому.