Війна триває, і Збройні сили України потребують постійного поповнення. Сьогодні стати частиною війська можна не лише через територіальні центри комплектування, а й через сучасну систему рекрутингу – просту, відкриту й доступну кожному.

Андрій Голдовський – підполковник, начальник групи супроводження заходів рекрутингу управління персоналу ОК «Північ»:
Даний пункт було створено з метою залучення громадян України на військову службу за контрактом до військових частин, які перебувають у підпорядкуванні оперативного командування “Північ”. Робота здійснюється таким чином: люди, які бажають долучитись, можуть звернутись сюди – їм запропонують посади відповідно до знань, навичок і спеціальностей.

У центрах підтримки ЗСУ кожен може обрати підрозділ та посаду, яка відповідає його професії чи інтересам. Найбільший попит нині – на фахівців із безпілотних систем та наземних роботизованих комплексів.

Андрій Голдовський:
На сьогодні найбільш затребувані посади – БПЛА, а також по складах НРК – наземних роботизованих комплексів. Ними найбільше цікавляться і на них більш охоче йдуть.

Можливість працювати на сучасних дронах – найбільш цікава молоді, учасникам “Контракту 18-24”, кажуть військові. Новий напрям рекрутингу в українському війську – наземні роботизовані комплекси.

«Амбі», начальник відділення рекрутингу 93 ОМБр «Холодний Яр»:
Ми можемо їх використовувати як стрілецьку підтримку нашої піхоти, хлопців, які знаходяться у тих же окопах. Так само і логістичні моменти, це під підвоз боєприпасів, їжі, води. І також використовувати при евакуації бійців.

Одна з найбільших бригад – «Холодний Яр» – закликає приєднуватися до лав ЗСУ.

«Амбі», начальник відділення рекрутингу 93 ОМБр «Холодний Яр»:
Основний меседж – нам потрібні кандидати не тільки в піхоту, але й на безпілотні системи в такі підрозділи, як Black Raven та AlterEgo – це наземні роботизовані комплекси.
Спеціальностей дуже багато. Вони абсолютно різноманітні, починаючи від механіків, закінчуючи програмістами. Людей, які можуть вдосконалювати новітні технології і наближати нас до перемоги.

Андрій Голдовський – підполковник, начальник групи супроводження заходів рекрутингу управління персоналу ОК «Північ»:
Ми можемо запропонувати пілотний проект від 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”, так званий “нульовий курс”. Людина може спробувати себе в наземних роботизованих комплексах. Одноденний- дводенний курс пройти і подивитися, наскільки вона здатна, наскільки їй підходить даний напрямок. Якщо підходить, будемо розглядати на посади БПЛа і НРК.

Нові законодавчі норми дають можливість добровільно долучитися до війська громадянам віком 60+. Що для цього потрібно – пояснюють рекрутери.

Андрій Голдовський:
Віднедавна запрацював проєкт Кабінету міністрів з долучення на військову службу категорії 60+. Тому, громадяни, які старше 60 років і бажають проходити службу за контрактом, можуть звернутись сюди в наш центр рекрутингу. Будуть запропоновані їм посади за їхніми навичками і підібране місце служби.

Підрозділи, що воюють на передовій, сьогодні потребують не лише відваги, а й професійних знань. У кожного – своя роль, і кожен важливий для спільної перемоги.

Андрій Голдовський:
У нас на сьогоднішній день відбувається національно-визвольна війна і без кожного з нас ми її не закінчимо. Ворог тисне все більше і більше з кожним днем. Тому кожен важливий, кожен повинен прийняти свою участь у захисті держави.

«Чернігове, тримай свій стяг!» – музична посвята місту-герою та стійкості його жителів, які не здавалися у найважчі часи й зберегли віру у майбутнє. Днями у бібліотеці Коцюбинського відбулася презентація нового кліпу капели бандуристів імені Остапа Вересая. Кожне слово, кожна нота прописані з любов’ю і гордістю. Авторки пісні – Раїса Борщ та Руслана Лісова.

Олександр Шевчук – начальник управління культури та туризму ЧМР:
Це нематеріальна культурна спадщина, яка фіксує, історизує дійсність міста Чернігова і відношення безпосередньо митців до нашого міста. Це пісня у виконанні ансамблю бандуристів імені Остапа Вересая. Оця синергія сьогодні говорить про те, що місто живе, що ми місто тепло гріємо своїми мистецькими доробками.

Слова та музика народжувалися миттєво, кажуть авторки. Це не перша їх творча співпраця, але цього разу вони вирішили створити свій гімн Чернігова. Його основа – емоційний досвід випробувань, які принесла з собою війна.

Раїса Борщ – поетеса, художня керівниця Капели бандуристів ім. Остапа Вересая:
Чернігів – це моє улюблене місто, це моя родина, моя домівка. Все мене радує, що є хорошого в нашому місті. І все болить, коли щось не гаразд, особливо оця війна, яка у нас відбувається. Ми тут всі пережили блокаду Чернігова. Пережили її морально тяжко, фізично тяжко. Але завжди люди виходять сильнішими з таких ситуацій.

Для Руслани Лісової створення цього твору стало здійсненням давньої мрії написати гімн Чернігову. Її прагнення підтримало управління культури та представники бізнесу.

Руслана Лісова – композиторка, викладачка Чернігівської музичної школи №2 ім.Євгена Богословського:
В цьому році був такий великий поштовх від керівництва фабрики “Плеяда”. Прозвучала пропозиція написати пісню. І коли я стала думати про те, який вірш може бути, в мене навіть не було і інших варіантів. І коли я звернулась до Раїси Миколаївни: “А давайте напишемо з вами пісню таку патріотично-ліричного складу”. У нас настільки це все легко відбулося. Раїса Миколаївна буквально за пару днів написала два твори, я обрала який. І я також буквально за неділю написала музику, оркестровку. Настав такий час, коли вже неможливо було не написати, мабуть. І любов переповнює, і патріотичні такі відчуття до Чернігова. І наша творча співпраця, дружба. От просто все так гармонійно склалося в один момент.

“Зроблено в Чернігові!” – звучить як бренд. Виробництво засноване на базі колишньої фабрики музичних інструментів – “Плеяда” виробляє бандури чернігівського типу. Тим самим зберігає нашу традицію і культуру.

Дарина Колесникова – маркетологиня Чернігівського центру бандури “Плеяда”:
Наша місія як бізнесу підтримувати різні творчі заходи, підтримувати український та чернігівський музичний простір. Дана ідея прийшла нашій директорці Кунденко Аліні Володимирівні. У кожного міста, кожної країни є свій гімн. І вона хотіла, аби так само звучав гімн Чернігова. Щоб це передавалося нашим поколінням, нашим дітям. Щоб всі чули і знали про Чернігів, про те, що він вистояв і все у нас буде.

Підтримка проєкту від Чернігівського центру бандури «Плеяда» стала прикладом єднання бізнесу й мистецької спільноти заради розвитку культури.

«Чернігове, тримай свій стяг!» – це більше, ніж музичний твір. Це голос міста, яке пережило блокаду, вистояло й продовжує писати власну історію.

У час війни безпека стає не лише завданням держави, а й справою кожного.
Кіптівська громада на Чернігівщині – приклад того, як об’єднання активних жінок здатне змінювати середовище навколо себе.

Тут уже понад п’ять років діє «Кіптівська жіноча спілка», яка стала ініціатором багатьох важливих змін для мешканців громади.

Цього року організація долучилася до проєкту «Жінки. Мир. Безпека: Діємо разом», який реалізує Український жіночий фонд за підтримки уряду Великої Британії.

У межах цієї ініціативи народився локальний проєкт «Безпечна громада – впевнена жінка».
Його мета – створити безпечні умови життя для всіх мешканців, незалежно від віку та статі.

Галина Позняк – голова ГО “Кіптівська жіноча спілка”:
До реалізації цього проекту ми йшли майже рік. В жовтні минулого року у Чернігові був проведений триденний тренінг про створення безпеки в громадах і методи проведення аудитів безпеки. Участь у цьому тренінгу взяли представниці двох територіальних громад Чернігівщини, це Кіптівська територіальна громада та Новгород-Сіверська територіальна громада. Ми дізналися, як створити безпечне середовище в громадах, як провести аудити безпеки. Після тренінгу створилася ініціативна група. Ми розробили три маршрути в трьох населених пунктах нашої громади, зробили аудит безпеки, визначили ці виклики, з якими стикаємося щоденно.

Аудит безпеки виявив низку проблем. Найгостріші з них – відсутність вуличного освітлення, відкриті каналізаційні люки та зарослі вулиці, що ускладнюють пересування у темний час доби. Ці небезпеки створюють загрози не лише для дітей, а й для дорослих мешканців громади

Галина Позняк:
В темний час доби ходити по деяким вулицям – це, дійсно, небезпечно.

ТЕКСТ ЗА КАДРОМ: Проєкт дозволив покращити безпекову базу громади. Завдяки підтримці партнерів було закуплено найнеобхідніше.

Ірина Дубік – начальниця відділу культури, сім’ї, молоді та спорту, членкіня ради ГО “ Кіптівська жіноча спілка”:
Ми в проект вписали 30 каналізаційних люків, 10 LED-ламп, вони заряджаються від світла, тобто в цьому є вже плюс. Вони вже встановлені і ми можемо вже в вечірній час, як каже наша староста, що хтось уже по населеному пункту кажуть: “Ну все, у нас уже Лас-Вегас”. Ну, а ще ми заказали дві водні помпи для пожежних машин, які допоможуть накачувати воду швидше. Нещодавно на нашій територіальній громаді трапилася трагедія, коли горіли торф’яники. І пожежникам треба було дуже швидко на це реагувати. Ці дві пожежні помпи зможуть допомогти.

Невід’ємним компонентом проєкту стали освітні заходи – серія тренінгів та круглих столів, які об’єднали мешканців громади навколо теми безпеки.

Ірина Дубік:
Нашій громаді дуже пощастило, тому що на її території працює не одна громадська організація і одна із них – це Народна вища школа с.Вовчок. На базі народної школи, з початком повномасштабної війни, створена команда, яка навчає домедичній допомозі. Тобто ми провели два тренінга, де навчалися. Ми заявляли в проєкті 40 жінок, але насправді їх виявилося 50. Також в Прогресії і Новому шлясі було два кола круглих столів з поліцейським офіцером громади. І третій тренінг – правила поведінки під час війни. Плануємо, що це навчання пройде аж 100 жителів нашої громади. В першу чергу це жінки і дівчата.

Жінки кажуть, проєкт, дійсно об’єднав громаду і допоміг актуалізувати життєво необхідні знання.

Ірина Дубік:
Кожен із нас розуміє, що в цій стадії війни, ми можемо опинитися в ситуації, коли нам потрібно буде або собі надавати допомогу, або оточуючим надавати допомогу.

Галина Позняк:
Цей проект дуже важливий і от в даному проекті приймають участь, скажемо так, два насленних пункта, це Прогрес і Новий шлях і з інших насленних пунктів нам задають питання: “А коли і ми будемо учасниками цього проекту?” Тобто, люди зрозуміли, що це дійсно круто і це має сенс.

В основі всіх змін у громаді – активність і небайдужість місцевих жінок. Вони ініціюють проєкти, залучають фінансування, об’єднують навколо себе людей.

Галина Позняк:
Якщо ти прагнеш змін, почни з себе. Відповідно, для того, щоб створити краще комфортне середовище в наших громадах, для проживання всіх мешканців треба щось робити. І ми почали, дійсно, з себе. Маленькі проєкти, якісь активності, потім зрозуміли, що до нас доєднується ініціативна група, яка була ще до створення нашої жіночої спілки. Потім ми створили жіночу спілку. Ми розуміємо, що за нашої підтримки дійсно по громаді реалізується безліч проектів.

Володимир Кучма – Кіптівський сільський голова:
Недарма сьогодні Прогрес являється центром жіноцтва, осередком, де вони гуртуються, вимальовують перспективу. І не тільки свою особисту, своїх сімей, а громади в цілому. Це жінки-лідерки у громаді, які сьогодні творять сьогодення і майбутнє громади. Сьогодні не зупинився жодний процес виробничий. Працює громада, працюють установи, працюють підприємства. І це все завдячуючи жінкам. Багато проєктів реалізовано саме за їх ініціативи. І ось нещодавно ми теж відкрили громадський простір у Вовчку, де жінки брали участь у реалізації проєкту. Спочатку вони його написали, потім захистили, а потім самі взяли і реалізували. Я пишаюсь тим, що жіноцтво не опустило руки, не сказали, що війна – це все, життя закінчено. Вони навпаки активізувалися, об’єдналися і роблять справи заради нас з вами, заради української держави, заради своїх родин, заради тих чоловіків, які захищають сьогодні незалежність української держави. Я думаю, що якщо якщо ось скрізь будуть такі жінки, як у Кіптівській громаді, ми переможемо любого ворога.

Співпраця з Українським жіночим фондом стала ключем до розвитку жіночого активізму у громаді. Завдяки підтримці Фонду вдалося реалізувати проєкт, який не лише покращує інфраструктуру, а й навчає громаду діяти разом у складні часи.

Ірина Дубік:
Український жіночий фонд робить зараз дуже важливі справи. Небезпечні моменти стають більш безпечними. Тобто наближає безпеку до жінок і в тому числі і жінок сільських.

Кіптівська громада доводить: коли є спільна мета та бажання діяти, зміни стають можливими.

Заклад у якому хочеться вчитися: рекреаційні зони для відпочинку, сучасні класи, новітнє обладнання. Чернігівський ліцей №13 вперше приймає керівників та вчителів з освітніх закладів міста. Завдяки підтримці швейцарсько-українського проєкту “DECIDE: Відбудова” в гімназії відбулась комплексна модернізація корпусу середньої школи.

Назар Болденко – вчитель хімії Чернігівської гімназії №13:
В лабораторії проводяться абсолютно всі, без виключення, лабораторні роботи, які тільки є. Це у нас і сьомий клас – початкові поняття про хімічні елементи. І в восьмому класі це можуть бути класи неорганічних сполук, солі, що там є кислоти, луги і так далі. Все можна абсолютно показувати і розказувати. В дев’ятому класі для органічної хімії взагалі “завались” і реактивів дуже багато.
Для молодого вчителя – супер. В такому працювати дуже добре.

Від 1 вересня в цих стінах навчаються учні та учениці. Тож перші практичні роботи вже виконані.

Юлія Лисенко – вчителька біології Чернігівської гімназії №13:
Це справжня еколабораторія, де діти самостійно досліджують життя, як розвиваються рослини, тобто вони самостійно роблять певні проєкти, дослідження від посіву самої насінини до того, як рослина сама виростає, які умови на це впливають, що вона може змінити.

Зазначимо більшість учнів, а також їх вчителів перейшли працювати до гімназії зі шкіл №18 та №21, які знищив ворог у березні 22 року.

Інна Левченко – директорка Чернігівського ліцею №13:
2022 рік довів, що освіта наша стійка, що ми вистояли і і маємо можливість відновитися і працювати надалі. Сьогодні ми маємо повністю оновлений навчальний заклад, де діти можуть навчатися в сучасних кабінетах на сучасному обладнанні. Ми намагаємося створити всі умови для дітей, щоб освіта була якісною. Дякуємо нашому міжнародному партнеру – швейцарському українському фонду Diside, роботі дуже потужній команді управління освіти, батькам нашим, які теж допомагали, які витримали всі труднощі, які були під час ремонтних робіт. І завдяки цій підтримці, цій командній роботі, ми отримали такий сучасний новий заклад.

Проведена робота вражає. Кожен з освітян зміг залишити свій відгук з враженнями та побажаннями.

Вікторія Малофеєнко – в.о. директора Чернігівського вищого професійного училища побутового обслуговування:
Бачити такий сучасний освітній заклад дуже суперово. Дуже тішуся, що ми маємо такий заклад у нас в місті Чернігові. Я знаю який він був до цього, бо тут вчилися багато хто з моїх рідних. І з цим закладом пов’язано майже по половину мого життя. В мене, знаєте, зараз отакий бальзам на душі. Це правда. Мені дуже приємно бачити, що наші діти українські будуть навчатися в таких умовах. Нам тільки б мир щоб скоріше наступив.

Навіть в умовах війни освітяни Чернігова демонструють неймовірну стікість та адаптивність. Враховуючи обмежені можливості бюджету громади, активно велась робота по залученню партнерської та донорської підтримки. Результат – поступово наші заклади освіти відбудовуються з урахуванням всіх сучасних міжнародних стандартів. Від дитячих садочків до профтехів – зміни відчутні.

Вікторія Малофеєнко:
Профтех сьогодні іде в ключі того, що професії дуже потрібні. Ми також робимо багато нового, опановуємо новітні технології, викладаємо по-новому, застосовуємо дуже багато різних застосунків комп’ютерних, ми застосовуємо штучний інтелект – в рамках розумного, не просто списати, а переробити його розумно. Рухаємося вперед.

У переддень професійного свята, яке вчергове зустрічають в умовах військової агресії, освітяни відкрито говорять про ті виклики з якими стикаються щодня. Роль вчителя завжди була значною у суспільстві і в час війни не можна про це забувати. Організувати навчання поміж постійних повітряних тривог, відключеннь електрики та перебоїв з інтернетом – завдання з зірочкою. Навіть під час урочистостей в закладі зникло світло.
Та попри все вони не відступають від головної своєї місії – бути наставником.
Сьогодні їх завдання не лише навчати, а дати відчуття опори та впевненості, передавати дітям просте, але надзвичайно важливе послання: “Все буде Україна!”

Василь Гопаченко – директор Чернігівського ліцею №12: Ви знаєте, це, дійсно, війна, яка намагається знищити взагалі перспективу розвитку країни, але такого не буде. Ми несемо культурний простір і вчитель зараз психолог, культуролог вчитель-предметник, вчитель, який дарує надію і сподівання на майбутнє. Вчитель – це той, який зв’язує відповідно наше минуле, сьогодення і майбутнє для того, щоб наступні покоління розуміли, що ми в цьому світі. Я точно вірю, що Україна буде найкраща в цьому світі. Я дуже-дуже в цьому переконаний. Хочу сказати: ” Слава Україні! І Героям слава!” Це точно наша буде перемога. Перемога, яка буде куватися де? В першу чергу, за учительським столом. Яка буде куватися де? Там, де учень сидить і слухає того, хто називається Учитель з великої літери. Всіх освітян, які працюють в нашому місті, всіх працівників освіти щиро вітаю з нашим днем , з Днем працівника освіти. Нехай ми всі будемо здорові і будемо вірити в те, що у нас все буде класно. Я це вірю, це буде точно.

Саме вони формують майбутнє країни. З нагоди свята освітяни Чернігова отримали відзнаки та грамоти від держави, територіальної громади та управління освіти. Це – не просто подяка за знання, а визнання титанічних зусиль тих, хто щодня дарують дітям надію та почуття нормального життя.

Попри війну, тривоги та блекаути, освітяни Чернігова щодня працюють для дітей та громади.
У цьому проєкті ми розповідаємо історії вчителів, директорів і педагогів, які навіть після руйнувань шкіл і садочків відновлюють заклади, адаптують навчання до нових реалій, впроваджують сучасні технології та дарують віру у майбутнє.
Ці історії надихають і доводять: професія та людська відданість – незламні.

Генеральна репетиція перед концертом. На сцені кипить робота, а в гримерці – гамір – юні артисти готуються знову вийти до широкої публіки.

Софія – вихованка театру танцю “Слов’яни”:
Ми танцюємо народні танці. Я думаю, що вони класні тим, що придумані народом. Дуже красиві українські танці. Я їх обожнюю. У нас у суботу буде концерт, і я вийду на сцену. В цей момент дуже буду
хвилюватися. Але коли я виходжу зі сцени, мене радує, що саме це я обожнюю, і я можу займатися улюбленою справою, яку я обрала. Якби це мій талант.

Вечір української культури та традицій. До Дня захисника і захисниці народний художній колектив театр танцю “Слов’яни” спільно з академічним ансамблем пісні і танцю “Сіверські клейноди” підготували концертну програму.

Єлизавета – вихованка театру танцю “Слов’яни”:
У цю суботу, 4 жовтня відбудеться концерт у драмтеатрі на честь захисників та захисниць України. Для нас це дуже особливе свято. Ми дуже багато тренувалися, репетирували по багато годин і надіємось, що все буде добре.

Маленькі артисти виступатимуть на найбільшій сцені Чернігова разом з професіоналами. Цієї миті дуже очікують, а разом з тим хвилюються, як сприймуть їх виступ глядачі. Обидва колективи знані далеко за межами рідного міста. Їх виступи завжди сповнені любові до України та народних традицій.

Давид- вихованець театру танцю “Слов’яни”:
Мені подобається танцювати у “Слов’янах”, тому що так колись танцювали наші козаки.

Захоплення танцем, прагнення до досконалості та вихід на велику сцену – це те, що допомагає дітям відволіктися від складної реальності. Батьки юних артистів, попри всі тривоги, роблять усе, щоб їхні діти продовжували займатися улюбленою справою. Адже саме такі моменти дарують радість та допомагають відчути себе захищеними.

Катерина Здоровець – мама:
Взагалі, це чудово, коли у дітей є можливість виходити на сцену. У нашому випадку, то дитина чекає тільки концертів. Йому цікавіший фінальний результат, чим то, що відбувається “на кухні”, у класі. І тому завжди концерт для нього на самому першому місці.

Репетиції позаду. Попереду – великий виступ. Діти чекають на підтримку глядацької аудиторії!