Своєчасна оплата комірного та постійна комунікація мешканців із керуючою компанією – ключові умови для підтримання порядку в багатоповерхівках. Журналісти побували за трьома адресами у Чернігові, де ця співпраця вже дала конкретні результати: від оновлених під’їздів і благоустрою дворів до ремонту покрівель.

На одній з адрес, на проспекті Миру, старший будинку Сергій Федько розповідає: взаємодія між мешканцями та КП «ЖЕК-13» ЧМР вибудувана на постійному діалозі.

«Комунікація між мешканцями будинку і керуючою компанією, в даному випадку ЖЕК-13, відбувається якнайкраще. Вони реагують: дзвониш, обговорюємо питання і потім робимо роботу. Хотів би подякувати мешканцям, що вони кожного місяця до 20-го числа роблять платежі. У нас по оплаті десь біля 90% кожного місяця», – говорить Сергій Федько.

Завдяки високому рівню платежів на будинку акумулюються кошти, які спрямовують на найкритичніші потреби. Протягом останнього року тут вдалося оновити як зовнішні елементи, так і важливі внутрішні комунікації.

«Протягом останнього року вхідну групу нам зробили – це в п’яти під’їздах, перекрили дах на козирках, перекрили дах трьом квартирам на криші. Поміняли на гарячій воді засувну арматуру, замінили вхідний вузол гарячого водопостачання, поставили новий лічильник, нову арматуру. Цоколі теж зробили: відновили штукатурку, загрунтували, пофарбували», – зазначає старший будинку.

У ЖЕКу кажуть: намагаються відходити від радянських стандартів «синіх та зелених стін». Зараз у під’їздах роблять сучасний ремонт із використанням декоративної штукатурки та плитки. Яскравий приклад – це парадне по вулиці Волковича. Тут роботи виконували силами штатних працівників підприємства.

«Проведена декоративна штукатурка стін, покладена плитка на стіни та підлогу, замінені світильники, електропроводка захована. Провели ремонт вхідної групи, пофарбовано перила. Заборгованості по будинку немає. Люди своєчасно сплачують кошти, що дає можливість нам проводити ці ремонти», – пояснює головний інженер КП «ЖЕК-13» ЧМР Максим Титенко.

Роботи ведуться не лише всередині, а й зовні. Це і благоустрій дворів, і ремонт покрівель. Навіть повномасштабне вторгнення не зупинило процес, хоча й внесло свої корективи у пріоритети та терміни. План робіт формується на основі щорічних оглядів та звернень громадян

«Роботи по встановленню нового заборчику, фарбування дитячих майданчиків, зробили пісочницю, встановили антипарковочні елементи. На кожне звернення ми реагуємо завжди. Якщо це першочергові роботи – виконуємо одразу, якщо поточний ремонт – можемо трохи змістити терміни», – говорить Максим Титенко.

Роботи підприємства не обмежуються окремими дворами чи під’їздами. Підбиваючи підсумки року, у ЖЕКу зазначають: одним із найважливіших напрямків залишається ремонт покрівель.

«Дуже великий об’єм було проведено по ремонту рубероїдних покрівель. Є будинки, які навіть не постраждали від прильотів, але мали осколочні пошкодження. Також були будинки, пошкоджені під час обстрілів по проспекту Миру – там допомагали благодійні організації», – зазначає головний інженер.

Завдяки підтримці УВКБ ООН вдалося повністю відновити покрівлю одного з будинків, пошкодженого ще у 2022 році.

«На даному житловому будинку було повністю замінено шиферну покрівлю. Частково замінені балки, лаги, повністю обрешітка. У 22-му році можливості перекрити дах за кошти ЖЕКу не було. Дякуємо УВКБ ООН, що вони повністю відновили покрівлю», – додає Максим Титенко.

У КП «ЖЕК-13» наголошують, пріоритетом для підприємства залишається поступове оновлення житлового фонду, яким вони опікуються. Головне – це відповідальність обох сторін: комунальників – за якісну роботу, а мешканців – за своєчасну оплату.

Вікторія Литвяк – директорка Чернігівської гімназії №34. Свій професійний шлях вона розпочала зі служби у Збройних Силах України, згодом обрала педагогіку. У 2023 році очолила навчальний заклад, який зазнав пошкоджень під час бойових дій. Разом із колективом працює над відновленням школи, створенням безпечних умов для навчання та психологічною підтримкою дітей у воєнний час.
Історія жінки, для якої школа, діти й команда стали справою життя. Дивіться у відео.

Увечері 23 грудня та вночі 24-го Чернігів вчергове зазнав ворожих атак безпілотниками. Місто били у дві хвилі — по житлових кварталах та цивільній інфраструктурі.

Перший вибух пролунав увечері 23 грудня. Ворожий дрон поцілив у технічний поверх дев’ятиповерхового будинку. Унаслідок вибуху в одному лише цьому будинку пошкоджено 71 вікно та сім вхідних дверей. Вибухова хвиля дісталася і до сусідніх будинків, також пошкоджено припарковані поряд автівки.

До ліквідації наслідків екстрені служби та комунальні підприємства приступили одразу після прильоту. Головним викликом стало збереження системи опалення в морозну ніч. Поки працівники КП «Новозаводське» заміряли та зашивали вибиті вікна OSB-плитами, фахівці КП «Теплокомуненерго» виконували роботи з відновлення теплопостачання. Станом на ранок подачу всіх житлово-комунальних послуг у постраждалому будинку повністю відновили.

Втім, на цьому ворог не зупинився. Близько третьої години ночі місто здригнулося від нової серії вибухів. Цього разу під ударом опинився приватний сектор та освітні заклади. На одній із локацій спалахнула господарська споруда, вщент згоріли два автомобілі.

Мешканці розповідають про раптовість та силу вибухів.
«Десь у 3:00–3:30 — взрив. Хата затрусилася. Виглянув — горить уже все», — говорить Володимир.
«Ноччю шибануло, і вікна всі повивертало в мій бік. Слава Богу, всі живі», — каже Тетяна.

Під час нічної атаки постраждали два заклади освіти, які лише нещодавно були відновлені після руйнувань, завданих у 2022 році.
«Фактично ми знаходимося на території закладу освіти, який тільки цього року зміг відновити свою роботу завдяки об’єднанню зусиль держави, міста та міжнародних партнерів. Також на сьогодні пошкоджено ще один заклад загальної середньої освіти, який також було відновлено завдяки міжнародній підтримці та коштам міського бюджету. Капітальний ремонт провели за підтримки уряду Швейцарії», — зазначив начальник управління освіти Чернігівської міської ради Василь Білогура.

Наразі на місцях «прильотів» триває документування пошкоджень. Фахівці підраховують збитки, аби якнайшвидше скласти план відновлення.
Головне — цієї ночі обійшлося без людських жертв.

19 грудня Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана став осередком вдячності та визнання. Тут відбулася традиційна, вже 28-ма за рахунком, церемонія міського конкурсу «Жінка року». За роки існування проєкту почесну відзнаку отримала 231 чернігівка – жінки, які своєю працею та відданістю змінюють громаду на краще.

Сьогодні «Жінка року» – це не про суху статистику чи професійні здобутки. Це про феноменальну здатність української жінки тримати тил, захищати країну та розвивати економіку в умовах великої війни.

Про жіноче лідерство та внесок у громаду

Наталія Хольченкова, голова ГО «Спілка жінок м. Чернігова»:

«Ми вшановуємо наших жінок за їхній вклад у розвиток громади, високу професійну майстерність та неймовірну активну волонтерську діяльність. В умовах сучасних викликів наші жінки демонструють надзвичайне лідерство, силу та стійкість, роблячи безцінний внесок у відбудову та захист нашої країни».

Олена Вишнякова, почесна консулка Латвійської Республіки у м. Чернігові:

«Маргарет Тетчер свого часу сказала: “Якщо хочеш, щоб хтось щось сказав — попроси чоловіка, а якщо щоб хтось щось зробив – попроси жінку”. Я думаю, вона говорила саме про українських жінок. Те, що робите ви зараз під час війни – безцінно. Світ часто не може збагнути цей феномен, але наші партнери розуміють: їхня допомога – це лише підтримка, а основну роботу робите ви тут, живлячи сім’ї та громаду».

Економічний фронт та ментальна стійкість

Лариса Циган, віцепрезидентка Чернігівської регіональної торгово-промислової палати:

«Як би це парадоксально не звучало, але в період великої війни жінки розвиваються. Вони встигають і про родину дбати, і нові бізнес-напрямки створювати. Це надзвичайно важливо, адже так ми допомагаємо країні вистояти економічно».

Юрій Куцин, заступник командира Чернігівського військового госпіталю:

«Виявилося, що не всі чоловіки можуть витримати те, що під силу жінкам. Ментальне здоров’я поранених та травмованих сьогодні тримається саме на жіночих плечах. Враховуючи колосальні навантаження, ця робота є критично важливою».

Голоси лауреаток: від окопів до освітнього фронту

Війна переписала життєві сценарії героїнь. Фінансистка Олена Маковій у лютому 2022-го змінила офіс на окопи, а сьогодні отримує нагороду як ветеранка:

«Я спробую використати цю нагоду, щоб привернути увагу до військовослужбовців, які звільнені за станом здоров’я, та до їхньої адаптації в цивільному житті. Це те, що болить і що важливо сьогодні».

Науковиця Ганна Жара, яка стала опорою для поранених захисників, наголошує на важливості визнання:

«Найважливіше – бути видимим. Для тих, хто робить свою справу щоденно і часто непомітно, такі конкурси є нагадуванням, куди ми рухаємося і як кожен може допомагати країні».

Педагогиня та колишня військовослужбовиця Вікторія Литвяк нагадує про виклики освіти:

«Освітяни зараз працюють у надскладних умовах: повітряні тривоги, постійні виклики війни. Важливо доносити, що ми теж тримаємо свій фронт – освітянський».

Енергія для руху вперед

Для багатьох лауреаток, як-от для Євгенії Голуб, яка живе в Чернігові лише три роки, це визнання стало потужним стимулом:

«Це неймовірний заряд енергії та розуміння того, що я на вірному шляху. Не можна казати “я не можу” — кожна людина може все, треба тільки вірити».

Підсумувала настрій церемонії лауреатка Ірина Сімонова:

«Я думала: а що якби у якийсь момент жінкам не вистачило сили чи впевненості? Що якби закував страх? На щастя, ми ніколи про це не дізнаємося. Дівчата – це, можливо, і не зовсім “тендітна” сила, але це сила, без якої жодна перемога неможлива. Хай живе Сіверська жінка!»

Тисячі мешканців одного з найбільш густонаселених мікрорайонів Чернігова – Масанів – ледь не залишилися без водопостачання та водовідведення. Минулого тижня тут сталася аварійна ситуація на самопливному каналізаційному колекторі діаметром 1000 мм. Зупинка мережі могла призвести до повного відключення води в усьому мікрорайоні.

Як пояснюють у КП «Чернігівводоканал», одна з причин аварії – масове засмічення каналізації побутовими відходами, які не призначені для змиву.

Максим Авраменко, начальник служби каналізаційних мереж КП «Чернігівводоканал» ЧМР:
«На минулому тижні сталася аварійна ситуація на самопливному каналізаційному колекторі діаметром 1000 мм в мікрорайоні Масани на перехресті Красносільського та вулиці Глібова. Зупинився цей колектор внаслідок того, що багато абонентів використовують каналізацію не так, як потрібно».

Забудова Масанів триває десятиліттями, однак інженерні мережі, зокрема каналізаційний колектор, лишилися такими, як їх проєктували ще у дев’яностих.
Тодішня влада і забудовники не врахували ані реального зростання населення, ані майбутнього розширення району. Результат – маємо нестабільну роботу колектора, який працює на 100% своєї потужності, а насправді – вже за межею. Достатньо до п’яти нових багатоповерхових будинків, щоб мережа перестала функціонувати.

Максим Авраменко:
«Є велика проблема в тому, що цей колектор підключений до колектора меншого діаметра. Він не може пропустити всі стічні води, які надходять від нового мікрорайону Масани. Він не розрахований на це».

За словами фахівців, для повної заміни аварійної ділянки потрібні значні кошти, яких підприємство наразі не має. Водночас ризики стосуються не лише Масанів – усі стоки прямують у бік Шерстянки, де лише за останній рік виникло три серйозні аварійні ситуації.

Під час ліквідації затору працівники водоканалу вручну дістали понад 20 кубічних метрів вологих серветок, ганчірок і поліетилену.

Сергій, водій КП «Чернігівводоканал» ЧМР:
«Я працюю в водоканалі вже 13 років. На такому діаметрі 1000 мм я такого затору не бачив взагалі ні разу. Це метр висотою труба і закласти серветками – цього не повинно було бути».

Стабілізувати ситуацію вдалося завдяки спеціалізованому каналопромивному автомобілю, який КП «Чернігівводоканал» отримав за підтримки європейських партнерів. Саме ця техніка дозволила швидко пробити затор і зняти критичне навантаження з мережі без залучення великої кількості людей та небезпечних ручних робіт.

Сергій:
«Дякуючи такій техніці, ми усунули цю аварію у найкоротші строки. Раніше на цю роботу знадобилося б набагато більше часу і людей».

У водоканалі наголошують: коли мережа працює на межі своїх можливостей, кожне нове засмічення може стати фатальним. У такому разі мікрорайон справді ризикує залишитися без водопостачання та водовідведення, що особливо критично в зимовий період.

У Чернігові відбулася конференція «Стійка Чернігівщина: відновлення через партнерство», організована ГО «Центр Доброчин». Захід став частиною проєкту «Імпульс», що реалізується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Урядів Норвегії та Швеції.

Подія зібрала понад 80 учасників — представників 15 громад області, міжнародних організацій, бізнесу, експертного та громадського сектору. Головна мета — обговорити виклики стійкості та напрацювати механізми довготривалого відновлення регіону.

Менеджерка програми «Демократія і належне врядування» МФ «Відродження» Діна Нарежнева наголосила, що проєкт «Імпульс» покликаний посилити громадські організації з найбільш уражених регіонів:
«Проєкт спрямований на те, щоб підтримати організації, які працюють на місцях, і щоб вони могли стати рушіями інклюзивного та сталого відновлення. Сьогодні ми говоримо про те, що таке стійкість і як її забезпечити», — зазначила вона.

Керівник проєкту ГО «Центр Доброчин» Олександр Підгорний підкреслив важливість партнерської взаємодії:
«Ми хотіли зібрати бізнес, науковців, викладачів, громадських діячів і місцеве самоврядування, щоб разом напрацювати механізми подальшої співпраці для укріплення стійкості регіону», — сказав він.

Під час панельних дискусій міжнародні партнери ділилися досвідом співпраці з Чернігівщиною. Представник проєкту «Стійкість» (Expertise France) П’єр Кутаз відзначив незламність громад:
«Ви продовжуєте працювати в надскладних умовах. Ми віримо, що саме громади є силою: вони дають можливість людям жити, працювати та отримувати якісні послуги».

Голова Ічнянської громади Олена Бутурлим наголосила, що відновлення неможливе без широкого партнерства:
«Розвиток у сучасних умовах просто неможливий без міжнародної підтримки, співпраці з сусідніми громадами та благодійними організаціями. Це три рушійні сили, які дають нам можливість не просто вистояти, а й розвиватися», — сказала вона.

Водночас представники місцевого самоврядування акцентували на ролі людей як основи стійкості.
Секретар Менської міської ради Юрій Стальніченко зауважив:
«Місцеве самоврядування — це люди. Їхня активність і готовність діяти разом із владою — найвагоміший внесок у розвиток громади».

Заступниця Чернігівського міського голови Вікторія Пекур додала, що партнерства вже переростають у дружні зв’язки:
«Якщо в 2022 році ми говорили про партнерство, то сьогодні можемо говорити, що ці партнери стають друзями. Важливо відчувати їхнє плече».

Окрему увагу приділили громадському сектору. Керівниці молодіжних центрів Бахмача та Городні отримали 600 євро від пані Марії з Нідерландів — на життєво необхідні потреби та підтримку сталості організацій.

Економічні питання стали ключовою темою однієї з панелей. Президент Чернігівської регіональної торгово-промислової палати Костянтин Іванов наголосив, що бізнес — це фундамент життєздатності громад:
«Підприємці — це капітал громади. Вони діють у режимі реального тилу, і виклики, з якими стикаються, не менші за воєнні. Ми маємо працювати як єдина система», — підкреслив він.

Після дискусій учасники перейшли до «Лабораторії рішень», де в робочих групах формували практичні рекомендації: від ефективної взаємодії з міжнародними партнерами до підготовки кадрів та економічних стимулів. Кожна група напрацювала 7–10 пропозицій.

Керівниця ГО «Центр Доброчин» Наталія Дрозд розповіла, що всі напрацювання будуть систематизовані:
«Модератори узагальнять висновки панельних дискусій і Лабораторії рішень. Вони будуть оформлені в онлайн-брошуру та перекладені англійською. Також ми підготуємо окремі онлайн-каталоги громад і бізнесів, щоб просувати їх інтереси за кордоном», — зазначила вона.

Конференція стала кроком до формування сталих партнерств і спільного бачення довготривалого відновлення Чернігівщини.