«Не потрібно сидіти, склавши руки. Що можеш – те й роби». Саме таким правилом уже багато років керується чернігівка Світлана Вертебна. Волонтерка, підприємниця та солістка народного аматорського театру пісні «Забава» відкрила нову крамницю. Облаштувати її вдалося завдяки міжнародному гранту, однак ця історія – значно більше, ніж про розвиток малого бізнесу. Вона – про силу жити, попри війну.

Привітати Світлану з відкриттям прийшли друзі, волонтери, колеги, митці, представники громадських організацій та постійні покупці. Для багатьох із них ця подія стала символом того, що життя в місті триває.

«Мені здається, що Світлана живе для людей. Вона завжди готова допомогти, підтримати, приєднатися до доброї справи. Ми дуже пишаємося, що в нашій спілці є така жінка – стійка, незламна, талановита і співоча», – говорить голова ГО «Спілка жінок Чернігівщини» Тетяна Роєва.

Першу крамницю Світлана відкрила дев’ять років тому. Починала із солоної риби, а згодом разом із командою почала виготовляти домашні напівфабрикати за рецептами мами й бабусі. Про простору кухню та сучасне приміщення мріяла давно. Коли знайшла відповідне місце, вперше вирішила скористатися грантовою програмою.

Міжнародний грант від Міжнародної організації з міграції допоміг зробити ремонт. Утім, майже всі роботи виконували власними силами.

«Усе це сталося завдяки моєму чоловікові. Після повернення з фронту він три місяці власноруч робив ремонт. Допомогли лише з електрикою. Це справді наш родинний бізнес», – розповідає Світлана Вертебна.

Магазин, який працював під час блокади

Навесні 2022 року, коли Чернігів опинився в облозі, Світлана не зачинила свою крамницю. Попри постійні обстріли шукала можливість привозити продукти людям, які залишилися майже без доступу до їжі.

«Магазинів навколо не було. На Десну ходили по воду, а магазин Світлани працював. Черги були по кількасот людей. Ми не знали, що саме вона привезе, але знали, що привезе обов’язково. Завдяки їй ми вижили», – згадує чернігівка Людмила Шведова.

Спів, який став частиною життя

Попри всі випробування, Світлана не відмовилася від ще однієї своєї мрії – музики. Колись саме бажання співати стало несподіваним поштовхом до відкриття першої крамниці. Сьогодні вона – солістка народного аматорського театру пісні «Забава». Саме цей колектив прийшов підтримати її у день відкриття нового магазину.

«У Світлани можна лише навчатися цілеспрямованості. Якщо це про людей, добро, красу чи любов – вона не зупиняється ні перед чим. І цього справді варто повчитися», – говорить керівниця театру пісні «Забава» Марина Харчук.

Жити далі

Війна принесла родині ще одне, найважче випробування. Син Світлани одним із перших добровольцем став на захист Чернігова і нині вважається безвісти зниклим.

Підприємниця зізнається: спочатку були сльози. Але згодом вона вирішила не зупинятися.

«Я поплакала місяць. А потім подумала: він повинен пишатися мною, коли повернеться. Скаже: “Що ти робила весь цей час?”» – говорить Світлана.

На відкритті нової крамниці поруч із нею була й онучка Мирослава. Дівчинка народилася 11 березня 2022 року, коли російська армія безперервно обстрілювала Чернігів, а її батько вже добровольцем боронив рідне місто.

Волонтери, які добре знають Світлану, переконані: ця історія – не про відкриття магазину.

«Сьогодні це навіть не про крамницю. Це про Світлану. У 2022 році вона віддавала військовим усе, що мала. І зараз кошти, які заробляє, продовжує спрямовувати на підтримку Збройних сил України», – говорить волонтер Ігор Хонін.

«Для мене Світлана – приклад української жінки. Це мама, яка чекає сина, дружина ветерана, людина, яка будує сімейний бізнес і водночас допомагає іншим», – додає керівниця благодійного фонду «Збережи Чернігів» Неля Василенко.

Попереду ще багато роботи. Гранту вистачило лише на ремонт приміщення. Попереду – облаштування кухні та придбання нового обладнання. Але Світлана каже: поки є сили, не варто відкладати життя на потім.

«Мені просто шкода витрачати цей час на сльози. Я хочу своїм прикладом показати, що ми незламні», – говорить вона.

У Чернігові завершують реалізацію одного з найбільших міжнародних інфраструктурних проєктів останніх років у сфері теплопостачання. Його фінальним етапом стала реконструкція підземних магістральних тепломереж, які понад пів століття забезпечують теплом центральну частину міста.

Таким чином завершено реалізацію обох компонентів міжнародного проєкту, який став одним із наймасштабніших оновлень системи централізованого теплопостачання Чернігова за останні десятиліття.

Необхідність модернізації була об’єктивною. Окремі ділянки тепломережі майже повністю вичерпали свій експлуатаційний ресурс. Лише за останні десять років після гідравлічних випробувань на них зафіксували шістнадцять пошкоджень. Через аварії без тепла та гарячої води залишалися майже 30 тисяч споживачів.

«Потреба в реконструкції трубопроводів була очевидною. За десятиліття експлуатації ізоляція перестала виконувати свої основні функції — захист трубопроводу та зменшення теплових втрат. Після демонтажу ізоляції ми виявили окремі ділянки, які потребували заміни, виконали антикорозійну обробку по всій довжині магістралі й фактично дали цьому трубопроводу друге життя. Що ж до підземних мереж, то там корозія в окремих місцях стала критичною, а кількість аварійних ситуацій уже перевищувала всі розумні межі», — розповів заступник начальника цеху експлуатації теплових мереж КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради Ігор Ващенко.

Проєкт «Реконструкція трубопроводів централізованої системи теплопостачання комунального підприємства “Теплокомуненерго” Чернігівської міської ради у місті Чернігові» реалізували завдяки грантовій підтримці Європейського Союзу із загальним бюджетом 5,2 мільйона євро в межах Програми «Відновлення критичної інфраструктури. Компонент II» під управлінням НЕФКО.

Технічний нагляд та контроль за виконанням робіт відповідно до європейських стандартів здійснювала міжнародна інженерно-консалтингова компанія Egis.

Проєкт складався з двох взаємопов’язаних компонентів. Перший передбачав відновлення теплоізоляції близько шести кілометрів магістральних трубопроводів. Другий — реконструкцію майже трьох кілометрів підземних тепломереж на проспекті Перемоги та двох ділянках вулиці Коцюбинського із заміною старих сталевих труб на сучасні попередньоізольовані.

Реалізація проєкту проходила в умовах повномасштабної війни, що суттєво впливало на організацію робіт.

«Основними труднощами стали війна, постійні загрози балістичних ударів і атак безпілотників. Під час повітряних тривог персонал змушений був евакуйовуватися, роботи призупинялися, а після відбою тривоги знову відновлювалися», — зазначив Ігор Ващенко.

Окрім безпекових викликів, реалізацію проєкту ускладнювали перебої з постачанням матеріалів, дефіцит труб і комплектуючих із необхідними технічними характеристиками на українському ринку, а також паливна криза. Попри це всі роботи виконали відповідно до умов договору та під постійним технічним наглядом.

Після завершення реконструкції підприємство очікує суттєве підвищення надійності роботи оновленої магістралі.

«По-перше, це зменшення теплових втрат, а відповідно — і витрат палива на підігрів теплоносія. По-друге, сучасні трубопроводи практично виключають аварійні ситуації, які раніше виникали регулярно. Ми розраховуємо, що на оновленій ділянці буде забезпечено безаварійну подачу теплоносія щонайменше найближчі 20–30 років», — сказав Ігор Ващенко.

Завдяки реалізації обох компонентів проєкту одна з ключових магістралей системи теплопостачання Чернігова отримала новий ресурс для стабільної роботи. Для міста це означає менше аварійних відключень, скорочення теплових втрат і викидів парникових газів, раціональніше використання енергоресурсів та загальне підвищення надійності теплопостачання.

У Березні кажуть: 16 липня — День вишні. Саме цього дня ягоди засипають цукром і залишають настоюватися. Через кілька місяців смакують наливку, а самі вишні отримують друге життя — стають начинкою для родинного пирога.

«П’янАя вишня» — саме так називають у Березні ягоди, які кілька місяців настоюються у власному соку без додавання спирту. Саме вони разом із маком стали головною особливістю родинного пирога, який цього серпня вперше відтворюють на професійній кухні в Чернігові.

Страва стала третьою у гастрономічному проєкті «Смачна Чернігівщина: спадщина для всіх», що повертає до сучасної кухні автентичні рецепти Чернігівщини.

«Сьогодні випала честь для мене особисто і взагалі для Березнянської громади готувати автентичну страву моєї родини, наш родинний пиріг, який минулого року здобув перемогу у національному конкурсі “Мій пиріг Незалежності” в номінації “Візитівка регіону”», — говорить голова громадської організації «Твоя історія, традиції твої — Березне» Марія Шевченко.

Понад століття цей рецепт жив лише на родинній кухні. Його не записували у зошити — передавали від жінки до жінки, від матері до доньки. А найкращими учнями ставали діти, які просто були поруч.

«Такий пиріг у нашій родині готувала прабабуся Железняк Ксенія 1880 року народження, потім передала цей рецепт бабусі Железняк Домникії, та, своєю чергою, моїй матері Пінчук Ганні», — розповідає Марія Шевченко.

Каже, найцінніше передавалося навіть не через слова.

«Моя мати мені вже не передавала, але ми, діти, бігали хвостиком, і так воно передалося», — усміхається господиня.

Шеф-кухар Олексій Аніщенко зізнається: працювати зі стравою, яку покоління берегли в одній родині, — особлива відповідальність.

«Викликає дуже велику гордість за такі страви… дуже велику вдячність за довіру до людей, до їхніх нащадків, які передавали їм цей рецепт», — каже він.

Марія Шевченко жартує, що цього дня не збиралася контролювати кожен рух кухаря.

«Контроль, я думаю, — це саме зайве, що можна застосувати у сьогоднішній події. Я ще й сама буду в нього навчатися», — говорить вона.

Проєкт «Смачна Чернігівщина: спадщина для всіх» об’єднав носіїв родинних рецептів, дослідників і кухарів. Його мета — повернути до життя автентичні страви Чернігівщини та зберегти гастрономічну спадщину регіону.

Скуштувати родинний пиріг із Березни можна протягом усього серпня в одній із чернігівських ресторацій.

Ще кілька тижнів тому вони представляли Україну на ювілейному, 70-му конкурсі «Євробачення». А вже цими вихідними співачка Вікторія Лелека та бандурист Ярослав Джусь виступили у невеликій Количівці під Черніговом.

Камерний концерт відбувся у ресурсному просторі «Лаванда Вовченко». Слухачами стали ветерани, оборонці Чернігова, родини захисників та волонтери. Захід свідомо не анонсували широко, аби зберегти його особливу атмосферу.

Місце проведення обрали невипадково. Навесні 2022 року саме поблизу Количівки проходила одна з ліній оборони Чернігова. Після деокупації місцева жителька й волонтерка Ольга Вовченко створила тут ресурсний простір, де люди можуть відновлювати сили.

«Цей простір про те, щоби просто тут бути… Тут просто можна бути собою. Хочеться плакати — можна плакати. Хочеться сміятися — можна сміятися. Хочеться побути в тиші — можна побути в тиші», — говорить Ольга Вовченко.

Для Вікторії Лелеки участь у таких камерних зустрічах має особливе значення.

«Хочеться бути частинкою цього енергообміну… Щось від себе дати тим, хто вже дав дуже багато», — каже співачка.

«У мене є бажання самій ініціювати щось і зробити ось таке… Це відчуття єдності не просто абстрактне, а реальне», — зазначила Вікторія Лелека.

Для Ярослава Джуся це вже другий приїзд до Количівки. Торік він виступав тут разом із дітьми громади, а після повернення з Євробачення знову приїхав до ресурсного простору.

«Це синергія людей, вітру, шуму дерев, пташок… Відчуття гармонії, балансу, єднання природи, душі і тіла», — поділився музикант.

«Наші люди начебто не лише вухами слухають бандуру… Хочеться ще краще грати для людей», — говорить Ярослав Джусь.

Для Ольги Вовченко цей вечір став дуже особистим.

«Я почула голос, який лунав за межами України, але говорив про Україну… Це дуже цінні люди. А тим паче вони важливі тут», — сказала вона.

Перший великий концерт після Євробачення Вікторія Лелека та Ярослав Джусь уже анонсували — він відбудеться в Одесі. Та одним із перших своїх виступів після міжнародної сцени музиканти обрали саме Количівку на Чернігівщині.

Війна не бере пауз. І життя теж.

П’ять жінок із Чернігівщини продовжують створювати спільний проєкт без бюджету, але з великим бажанням змінювати життя навколо себе.

У центрі другого епізоду — історія Віри Рогової, яка після власних випробувань допомагає іншим жінкам знову повірити в себе.

Це реаліті без постановок. Лише справжні люди, справжні емоції й непрості рішення.
Дивіться другий епізод «Голосу жінки. Чернігівщина».