У Чернігові презентували нову послугу для захисників і захисниць — податковий супровід ветеранського підприємництва. Сервіс запрацював у квітні цього року з ініціативи Державної податкової служби спільно з Міністерством у справах ветеранів. Йдеться про персональну підтримку на всіх етапах ведення бізнесу — від вибору системи оподаткування до отримання грантів і подальшого розвитку справи.

У податковій пояснюють: головна мета — зробити підприємництво для ветеранів зрозумілим і доступним, без зайвої бюрократії та ризиків, які часто виникають через нестачу інформації.

«Податковий супровід ветеранського підприємництва — це повний супровід ветеранів, які бажають відкрити або розвивати власну справу. І ті, хто тільки планує, і ті, хто вже має бізнес, можуть звертатися до нас, щоб отримати якісну консультацію»,
— зазначає в.о. начальника Головного управління ДПС України в Чернігівській області Тетяна Рубан.

Для самих ветеранів така підтримка — це більше, ніж просто консультації. Підприємець і ветеран Віктор Рибак, який займається бізнесом із 1999 року, каже: після повернення з фронту важливо відчувати не лише контроль, а й допомогу від держави.

«Коли ти повертаєшся з війни, часто нічого не хочеться, ти пригнічений. А коли знаходиш спільну мову, зокрема і з податковою, — це великий плюс»,
— говорить він.

Окрему увагу в межах нового сервісу приділяють грантовим програмам. Вони можуть стати важливою підтримкою для тих, хто відновлює або починає бізнес після служби.

«За всі роки підприємницької діяльності я вперше отримав грант. Це дуже корисна підтримка, адже багато хто залишив бізнес, пішов на війну, а тепер змушений починати все спочатку»,
— додає Віктор Рибак.

Втім, разом із можливостями існують і ризики — особливо коли підприємці не до кінця розуміють умови участі в грантових програмах.

«До мене зверталися ветерани, які потрапили у фінансову халепу, взявши гранти через інтернет. Часто ніхто не пояснює повністю вимоги та зобов’язання. У результаті люди отримують кошти, але стикаються з умовами, які не можуть виконати»,
— розповідає керівник Центру ветеранського розвитку Григорій Маханьков.

«Буває, що потрібно оформити працівників, платити зарплату — а про це заздалегідь не говорять. І ветерани змушені закривати бізнеси, залишаючись із боргами»,
— додає він.

Саме тому фахівці радять перед участю в грантових програмах обов’язково консультуватися з податковою.

«Перед тим як брати грантові зобов’язання, звертайтесь до податкової. Там фахівці чітко пояснять умови, і ви зможете уникнути фінансових ризиків»,
— наголошує Григорій Маханьков.

Щоб зробити комунікацію ще ефективнішою, у податковій службі планують залучати до роботи самих ветеранів.

«У Чернігівській міській податковій є вакансія старшого державного інспектора, і ми радо хочемо бачити на цій посаді ветерана. Ми навчимо і підтримаємо»,
— зазначає Тетяна Рубан.

Очікується, що такий підхід допоможе вибудувати довіру та забезпечити спілкування «однією мовою».

Новий сервіс уже доступний в Офісі податкових консультантів у Чернігові, а також через онлайн-пункти для жителів області. Він покликаний стати реальним інструментом підтримки тих, хто після служби прагне розвивати власну справу.

До Великодня залишаються лічені дні, і на ринку Ремзавод у Чернігові — справжній передсвятковий рух. Люди приходять сюди зранку, щоб зібрати великодній кошик: купити паску, сир, масло, домашню ковбасу та інші традиційні смаколики.

Покупці кажуть — тут можна знайти все необхідне до свята.

«Все тут подобається, і ціни гарні. В першу чергу на пасочку, творог, масло, сметанку», — розповідає одна з відвідувачок ярмарку.

На ринок привозять продукцію з різних куточків Чернігівщини — Вертіївки, Сновська, Ріпок, Ніжина. Продавці кажуть: намагаються працювати переважно з місцевими виробниками.

«У нас все фермерське. І все місцеве. Вертіївка робить, Сновськ робить продукцію. Так що з нашої області всяка продукція. І завжди все смачненьке, свіженьке», — каже продавчиня.

Особливий попит перед святами — на паски. На ярмарок їх традиційно привозять і ніжинські виробники.

«Ми з Ніжина Печемо з любов’ю для людей. Є звичайні з ізюмом, є з начинками — шоколадна, фісташкова, заварний крем. Є з шоколадом всередині. А найкраща наша паска — елітна: тісто на згущеному молоці, всередині цукати», — розповідає продавчиня.

Покупці кажуть — повертаються до знайомих виробників роками.

«Я в минулому році брала, і в позапрошлому. Дуже смачні. Тісто як домашнє, не треба й морочитися», — ділиться чернігівка.

М’ясні ряди — одне з найлюдніших місць на ярмарку. До великоднього кошика обов’язково купують домашню ковбасу.

«Ковбаску домашню беруть — дуже смачно, свіженька така добренька», — каже продавчиня.

Попри великий попит, продавці запевняють: до свята готувалися заздалегідь, тож продукції вистачить на всіх. Окрім традиційних виробів, з’являються і новинки.

«Є отакі гарні “яблучка” в корзинку класти. Пахуче-пахуче, дуже гарно пахне… Ще є “груша” — новинка, і в нікого її немає, лише в нас. Це половинка м’ясна, у спеціях, дуже пахне», — показує продукцію продавчиня Олена.

Багато покупців знають продавців особисто і залишаються їхніми клієнтами роками.

«Я у Олени купую продукцію вже 11 років. Мені дуже подобається і продукція, і сама Олена як людина», — каже відвідувачка ярмарку.

На ринку можна придбати і великодні кошики ручної роботи.

«Це наші кошики з Ріпок. Батюшка плете зі своєю невісткою Василиною, матушка допомагає», — розповідає продавчиня.

Продавці кажуть: зараз люди купують небагато, але намагаються, щоб святковий стіл усе ж був по-справжньому великоднім.

Та попри атмосферу свята, майже кожна розмова тут — про головне бажання українців.

«Миру. Тільки миру», — каже одна з продавчинь.

«Щоб хлопці повернулися. Щоб люди не плакали… Але будемо жити, будемо пекти паски, робити ковбаси, зустрічати хлопців, радіти. Все буде добре», — додає продавчиня Олена.

Чернігівці кажуть — попри всі труднощі, намагаються зберігати традиції і готуватися до Великодня.

«Дай Бог всім людям паски гарної, тихої», — бажає одна з покупчинь.

На Ремзаводі ярмаркують щотижня. А перед Великоднем тут особливо людно — адже кожен хоче зібрати святковий кошик для себе і для близьких.

«Я йду на ринок», — так сказав Юрій Бондаренко мамі вранці 24 лютого. Насправді він, як і сотні чернігівців, пішов до військкомату. А за добу вже був на позиціях на «Клевері» — стратегічній транспортній розв’язці під Киїнкою. Тоді це була гола земля, яка за лічені дні стала одним із найгарячіших рубежів оборони Чернігова.

Людмила Бондаренко — мати Юрія Бондаренка

«24-го числа утром він пішов в обласний військкомат, сказав мені: “Я іду на ринок”. А потім після обіду дзвонить, каже: “Мама, мама, я не прийду ночувати, я оружиє получаю”. А потім утром подзвонив: “Мама, прийди, забери одяг”. Я побігла, він виходить у військовій формі із автоматом, обняв, поцілував мене. 25-го вечора о 10:00 їх сюди привезли.»

38 днів під постійними обстрілами бійці територіальних центрів комплектування стримували ворога, блокуючи дорогу на Київ та захищаючи підступи до Чернігова. Захисники згадують сьогодні, як їм довелося буквально вгризатися в мерзлий ґрунт.

Ігор Батюк — начальник Корюківського районного ТЦК та СП (2022 рік)

«24 лютого ми знаходились у запасному районі, потім нам поступив приказ висунутися в район, так називаємо наш “Клевер”, для підготовки до оборони. Ну, приїхали всі ми. Нічого — ні оборонних рубежів, нічого не було. Першу ніч ночували на землі, друг до друга. Потім зранку почали робити окопи, бліндажі, пиляти дерева і накривати їх — для того, щоб можна було вести оборону.»

Друга назва «Клевера» — «Спарта», а бійців, які тримали ці позиції, досі називають «спартанцями». За словами Ігоря Батюка, окупанти були переконані, що тут зосереджені значні сили ЗСУ.

«Наш “Клевер” думали, що там дуже багато скупчення військовослужбовців, техніки. Нас бомбили літаки, скидали бомби, ракети. То, що могло летіти на Чернігів, залишалося на “Клевері”.»

За кожен день, виграний для міста, тут платили життями. Поранених та загиблих виносили під обстрілами на протилежний бік розв’язки — єдине місце, звідки могла вестися евакуація.

«Жива пам’ять хлопцям, ті, що загинули, але ми пам’ятаємо їх і завжди будемо пам’ятати», — додає Ігор Батюк.

Торік на «Клевері» відкрили пам’ятний знак на честь дев’яти військовослужбовців ТЦК, які загинули саме на цьому рубежі. На плиті викарбувані їхні імена. Сюди й цього року приїхали рідні та побратими, щоб у спільній молитві згадати полеглих.

Олександр Мироненко — заступник начальника Чернігівського обласного ТЦК та СП

«Була єдина задача — не пропустити ворога в місто. Ворог в місто не зайшов. Задача була виконана. На жаль, ми втратили своїх військовослужбовців. Вічна їм шана, вічна пам’ять. Слава Україні! Героям слава!»

Це місце обабіч траси, яка колись сполучала Україну з країнами агресорками, стало священним для тих, хто втратив.

Людмила Бондаренко — мати Юрія Бондаренка

«Пішов захищати свою сім’ю. Своє місто, рідне, в якому народився і виріс. Пішов захищати неньку Україну, щоб ми жили щасливо.»

Ми повинні пам’ятати їхній подвиг!

Чи куштували ви огурєчнік – традиційну страву з кислими огірками, яку готують на Чернігівщині?

Господиня з села Халявин пані Любов Геращенко показує свій родинний рецепт і розповідає, як ця страва передавалася з покоління в покоління. А ще дізнаєтесь більше про проєкт «Смачна Чернігівщина», який збирає та популяризує гастрономічну спадщину нашого регіону.

Дивіться відео та відкривайте для себе смаки Чернігівщини.

У Чернігові понад 90 старшокласників і студентів долучилися до проєкту «Професії майбутнього», який протягом шести місяців реалізовували у мейкерському просторі Peremoha Lab. Учасники опановували урбаністику, 3D-сканування, аналіз даних, штучний інтелект, 3D-моделювання та CNC-технології — з акцентом на практичне застосування під час майбутньої відбудови міста.

Проєкт об’єднав команду Peremoha Lab, Чернігівську політехніку та представників ІТ-спільноти за підтримки Фонду Германа Маршалла.

«Ми звітуємо про проєкт “Професії майбутнього”, який реалізовувався протягом шести місяців на базі центру “Перемога” спільно з партнерами. Це неформальне навчання для молоді — студентів будівельних спеціальностей і старшокласників — про сучасні цифрові інструменти в контексті післявоєнної відбудови», — розповідає директор Центру створення та розвитку стартапів «Перемога» Сергій Безбородько.

Навчання поєднувало теорію і практику: учасники одразу працювали з обладнанням та створювали власні проєкти. За словами організаторів, головна мета — дати молоді прикладні навички та підготувати її до участі у відновленні міського середовища.

«Можливо, нам доведеться проходити різні етапи відбудови, тому учасники пройшли курси з урбаністики, турбоекології, 3D-сканування, використання штучного інтелекту для аналізу даних, 3D-моделювання, а також роботи з ЧПК-верстатами для створення макетів. Ми хотіли показати можливості мейкерського простору для цих спеціальностей», — зазначає Сергій Безбородько.

Один із напрямів навчання — робота з реальними об’єктами міста. Учасники сканували будівлі, створювали їх цифрові моделі та відтворювали у вигляді макетів.

«Я пройшов курси з CNC, 3D-сканування, штучного інтелекту та урбаністики. Найбільше запам’яталися саме CNC-технології — ми працювали з лазером, фрезером і 3D-принтерами», — ділиться студент Чернігівської політехніки Олексій Корюковець.

Над одним із практичних завдань працювали з об’єктом дерев’яної архітектури.

«Ми фотографували будинок зі спеціальними мітками, потім сканували його лазером, щоб зафіксувати всі деталі. На основі цих даних створили 3D-модель, а згодом — макети за допомогою лазера, фрезера та 3D-друку», — розповідає студентка Марина Ворожбит.

Окрім технічних навичок, проєкт допоміг учасникам визначитися з майбутньою професією. Школярі разом із кар’єрними радниками відвідували місцеві підприємства, щоб побачити сучасне виробництво.

«Ми вже бачимо збільшення кількості учнів, які обирають професійно-технічну освіту. Розширюється спектр спеціальностей: від сфери послуг до машинобудування та ремонтних робіт», — зазначає вчителька та кар’єрна радниця Юлія Повознюк.

Фінальним етапом став Ідеятон, під час якого учасники працювали над власними ідеями для розвитку міста — зокрема у сферах інклюзивності, публічних просторів та озеленення.

«Ми вперше провели формат Ідеятону, де учасники генерували конкретні рішення на основі здобутих навичок. За два дні з’явилося шість ініціатив, і дві з них уже реалізовуються. Це підтверджує: молоді потрібно довіряти і підтримувати її ідеї», — підсумовує Сергій Безбородько.

У Peremoha Lab наголошують: мейкерський простір і надалі відкритий для молоді, яка прагне реалізовувати власні проєкти та долучатися до змін у Чернігові.

Ці кадри зняті навесні 2022 року. Тоді Чернігів був у блокаді, а місто щодня обстрілювали російські війська. Та навіть у ті дні озеленювачки КП «Зеленбуд» вийшли прополоти перші квіти — з любов’ю до свого міста і з вдячністю оборонцям, які захистили Чернігів.

Минуло кілька років. Весна знову прийшла до міста. І ті самі жінки знову працюють на клумбах.

Після зими у озеленювачів починається один із найнапруженіших періодів: необхідно підрізати дерева, доглянути декоративні рослини та підготувати клумби до нового сезону.

Озеленювачка КП «Зеленбуд» Ольга Кілиб розповідає, що весняна робота хоч і важка, але улюблена.

«Після зими дуже багато роботи, але така робота, яку ми чекаємо, яку ми любимо. Ну, насолода, важка робота, але все треба зробити, щоб була красота. Ми робимо вже весною — це вже красота. Справжня красота. Тюльпанчики вилазять, прорихлити, садимо дерева, ось будемо скоро кущі садити, обрізаємо сухі гілочки, формуємо їх, щоб гарненько було. Весна — це самий гарний такий прасовитий місяць весняний, але нам до душі».

Особливої уваги потребують і декоративні злаки. Узимку їх спеціально зв’язують у снопи, щоб уберегти від морозів та вологи.

«Ми зараз обрізаємо злаки. Он такі їжачки — це ми їх тільки постригли. На зиму вони в нас зав’язані такими снопиками, а зараз ми їх постригли — будуть буяти. Коли попадає туди волога, сніг, потім відлига, вода попадає в серцевинку цієї рослинки, а потім мороз. І вона розриває корінчик, серцевинку, і потім їй дуже важко випустити зелений пагінчик. Тому ми оце так робимо», — пояснює Ольга Кілиб.

Чернігівці роботу комунальників оцінюють високо. Кажуть, чисті парки та доглянуті сквери допомагають хоча б на мить відволіктися від тривожних новин.

«Парки в нас чудові, чисто. Є де відпочивати з дітками — це саме головне. Можна подякувати дуже, тим паче в такий теперішній час. Дівчата молодці. Взагалі комунальні працівники молодці. Біля будинків, у парках, на зупинках — все чудово», — каже одна з чернігівок.

Інша мешканка міста додає:

«Дворники як працюють — в основному дівчата, правильно? Хлопців немає. І чисто і у дворах, і вулиці чисті. Так що тільки подякою великою».

Чернігівці кажуть, що зелені зони в місті особливо важливі під час війни — вони дають можливість трохи перепочити і набратися сил.

«Я сама дачник, тому представляю, скільки вони труда вкладають. Дуже класно, що у нас з’являються такі місця відпочинку. Людям треба десь відпочивати, набиратися енергії, сили. Тому красота завжди важлива», — говорить жителька Чернігова.

Навіть зараз, коли місто майже щодня переживає дронові атаки, озеленювачки кажуть — їхня робота теж про підтримку людей.

«Люди згадують той 22 рік і ми згадуємо. Але знаємо, що буде життя, знаємо, що треба робити для життя, для кращого життя. І те, що ми можемо, те ми допомагаємо хоч частинку — хоч красотою своєю, хоч цією зеленню. Радуємо людей, в яких і так психологічні травми, люди знервовані, у кожного своя біль, своє горе. Але вони все одно повинні радуватися цьому. Ми хоч трошки допомагаємо, чим можемо», — говорить Ольга Кілиб.

Попереду у працівників «Зеленбуду» ще багато роботи. Вони чекають на розквіт тюльпанів, посаджених восени, і готують місто до того часу, коли все довкола остаточно прокинеться й забуяє зеленню.

«Хоч іще все так спить у полудрьомах, рослинки у полудрьомах, але вже видно, що люди працюють. Значить буде красота, значить буде життя», — каже озеленювачка.